Як часто ми замислюємось над тим, що поруч живуть люди, котрим дуже потрібна наша підтримка, допомога, добре слово, молитва. І іноді від нашої чуйності залежить життя людини. Саме на нашу чуйність сподівається героїня нашого чергового сюжету. Знайомтесь - Наталя. Мама двох чудових дівчаток - десятирічної Марії та шестирічної Софійки, дружина та просто чесна, порядна жінка.
Карине Саливончик 15-ть лет. Она девочка открытая и искренняя. Вся съемочная группа улыбалась, когда она ходила за ручку с нашим журналистом по территории Благовещенского монастыря. Сюда мама привезла ее из города Покров Днепропетровской области, чтобы молиться и причащаться. А также пройти квалифицированное медицинское обследование в столице.
Знайомтесь. Цю маленьку непосиду звуть Аня Гавриленко. Вона любить маму, тата, друзів і весь світ. Батьки та бабуся у свою чергу не можуть нарадіти на своє маленьке сонечко. Адже чекали на її народження дуже довго.
Поки ми спілкувались з мамою Аня посміхалась, і аж підстрибувала, намагаючись нам розповісти чергову історію зі свого шкільного життя.
Мы продолжаем получать письма с просьбой о помощи на наш e-mail dopomogaglas@gmail.com. Сообщения приходят со всей Украины. На этот раз мы расскажем вам историю Галины ЗбИрчи, жительницы небольшого села СелЯтино Черновицкой области. «Помогите собрать средства! Меня постигла беда. Уже 13-ть лет я страдаю от тяжелой болезни – сколиоза.
Наши постоянные зрители, наверное, помнят этого веселого, рассудительного парня. Полгода назад он рассказывал о своих мечтах и планах. Напомним, что Ростислав страдает детским церебральным параличом. Его история тронула сердца многих людей, которые поддерживали парня и его маму материально, морально и молитвенно.
Девятилетний Ваня Бондарь похож на британца. В очках, худощавый - на Туманном Альбионе его считали бы своим. И английским он владеет лучше многих взрослых.
Маленькому Дмитрику Козаченку цікаво все. Він любить світ, людей і маму. А мама у свою чергу дуже любить свого маленького хлопчика. Він народився чотири роки тому у родині Олени та Віктора Козаченків. Пологи були передчасними і важкими.
Квартира родини Науменків живе дитинством. Тут все облаштовано так, щоб було зручно двом маленьким бешкетникам – Антону та його сетричці Насті. На полицях розставлені численні іграшки, дитячі книжки – все це власність малечі. Дитячий сміх , який постійно лунає в цих стінах – розрада для дорослих. Адже за щастя бути батьками вони боролись довгих 20 років.
