Історія повернення до нормального життя в суспільстві

Чи не щодня на вулицях міста ми бачимо бездомних людей. І найчастіше – поспіхом відвертаємося. Когось із нас обурює їхнє пияцтво й лінощі. Хтось – соромиться власної байдужості. Але байдужність — згубна, бо людина, повз яку ми щойно пройшли, можливо, хвора або замерзає на вулиці. Але ж найменше і найпростіше, що ми можемо зробити, — це набрати номер гарячої лінії фонду «Соціальне партнерство», і передоручити турботу про бездомну людину співробітнику фонду. На рахунку людей, які служать тут, тисячі врятованих життів і сотні змінених на краще доль.

У цій непоказній двоповерховій будівлі на провулку Лобачевського завжди людно – з дев'яти ранку до восьмої вечора тут, у денному центрі допомоги незаможним людям «Стефанія», збирається близько трьох сотень столичних безхатченків. Більшість їх приходять сюди щодня – як на службу, а згодом втягуються у волонтерські роботи: стежать, щоб не було п'яних і курців, прибирають територію, видають секонд-хенд. За ці роботи не платять. Зате вони можуть безкоштовно поїсти, випрати білизну, полагодити взуття в «Стефанії». У грудні минулого року волонтерське служіння в бібліотеці центру довірили Михайлу Єрмашуку. Якби він не потрапив у «Стефанію», його доля так і залишилася б типовою драмою людини вулиці…

Михайло Ярмошук, член співтовариства благодійного центру «Стефанія»: «10 лет назад я ушел из дому, ну, ушел по собственной вине, то есть много пил, вел не вполне нормальный образ жизни. На вокзалах не ночевал, но летом в парке, на скамеечке, зимой - в подвалах, на чердаках, то есть вел такой бродячий образ жизни. Я подрабатывал: собирал бутылки, сдавал посуду. Пришла машина - загрузили или бутылками или макулатурой - вот уже какая-то копейка. Как правило, эта копейка шла не на покушать, а на чекушку водк».

Скупо пригадуючи свої ранні роки, Михайло оминає з минулого головне: ще в школі він із захватом виступав у спектаклях, любив і цінував спілкування з людьми, однак своїм фахом акторство не обрав. Михайло розповідає, що вчився на слюсаря-сантехника, але з водопровідними трубами не склалося, а знайти творчу роботу до душі не зміг. У 2009 році безробітне й бездомне життя остаточно підірвало його здоров'я, і Михайло зважився на перші зміни: 2012 року після блукань різними  реабілітаційними центрами він, зрештою, зупинився у «Стефанії», де вперше повернувся до майже забутого, а колись улюбленого заняття – читання.

Михайло Ярмошук, член співтовариства благодійного центру «Стефанія»:«Вот сейчас регистрирую Сенкевича - и очень хочу Сенкевича почитать. Ну, а так вообще-то поклонник классики. Детективы не очень люблю. Классическая литература и наша, и зарубежная. Ну и все-таки фантастика».

Свою службу в бібліотеці Михайло називає« соціальною», і, безсумнівно, пишається тим, що, змінюючи своє життя, він є прикладом для інших. Пройшовши цикл консультацій у відділі відновлення особистості, він потроху розв’язує нагальні  проблеми: перестав вживати алкоголь, подолав панічний страх перед стоматологом, записався на комп'ютерні курси.

Михайло Ярмошук, член співтовариства благодійного центру «Стефанія»: «Я уже восстановил паспорт, восстановил идентификационный код, помирился с семьей.

Я не только по телефону общался с родными, я встречался с братом, у нас был такой разговор - конечно же, я обязательно вернусь в семью».

Олена Перяєва, начальник відділу відновлення особистості фонду «Соціальне партнерство»: «Эти вот маленькие победы, которые они «одержують» в той или иной степени, поход к стоматологу, получить паспорт, справку или другие документы - это и сеть для них внутренней подпиткой для того, чтобы идти дальше и дальше. Почему? Потому что они от этого долгое время убегали».

На думку начальника відділу відновлення особистості Олени Перяєвої, у Михайла є всі шанси повернутися до нормального життя в суспільстві. Насправді – упевнена Олена – більшість бездомних людей опиняються на вулиці, бо відчувають себе чужими у своїй власній родині – і вирішують проблему тим, що йдуть геть із середовища, де їх не розуміють. Але вулична свобода, на думку соціолога, небезпечна деградацією особистості.

Олена Перяєва, начальник відділу відновлення особистості фонду «Соціальне партнерство»: «Он свободен от семьи, обязанностей, проблем. Это атрофированное чувство свободы… Но потребности личности существуют всегда, и вот давить на эти вот механизмы личности - они дадут результат. Мы запустили в нем тот механизм, который в нем был атрофирован - достигать каких-то целей, задач. А вот сам процесс сопротивления - это уже захватывает дух. Он победил, он достиг».

Відділ відновлення особистості, що діє на базі благодійного центру «Стефанія», допомагає таким людям соціалізуватися. Тут пояснюють, як знайти роботу, як відновити контакти з рідними й роботодавцями, як пережити відмови, вчать відновлювати документи.

Звернутися в денний центр «Стефанія» і відділ відновлення особистості, що діє на його базі, може кожен, хто має матеріальні труднощі та психологічні проблеми, і потребує допомоги грамотного й чуйного соціолога.