Ирине Рихтер очень нужна ваша помощь

Зустрівши цю дівчину на вулиці, ви навряд чи здогадаєтесь, скільки всього їй довелось пережити. Вона завжди усміхнена, привітна. Любить людей, і обожнює маленького синочка Дениса, про котрого так мріяла. Але, зазирнувши в її життя трохи глибше просто дивуєшся, скільки впало на її долю випробувань, і як вона їх переносить. Вона народилась у маленькому селі на Фастівщині.  Проблеми почались у неї ще у 2004 році.

 Ірина Ріхтер:« У 2004 році при їзді на велосипеді я просто впала, вдарилася і буквально через місяці два в мене з’явилась пухлина на нозі. Ми звернулися в інститут раку же був поставлений діагноз остеосаркома великгомілкової кістки. Після цього булла проведена доопераційні хіміотерапія, сама операція по видаленню кістки і встановленню протезу і нову хіміотерапія».

Це випробування було далеко не останнім у житті. У серпні 2006 року від раку молочної залози померла мама Ірини. Жінку довго лікували, але врятувати так і не змогли. А за рік у автокатастрофі загинув тато. Це сталось у червні 2007 року, в день Іриного випускного. А ще за рік стався рецидив хвороби.

Ірина Ріхтер: «Вдруге це було в 2008 році. На той момент мені поставили діагноз рак ваденомі молочної залози. Удалили пораженну часть. І запропонували хіміотерапію облучення. Ну на той момент мені було 17 років. Тоді якось не думалось про наслідки. Що воно моде через деякий час з'явиться. Я від хіміотерапії відмовилася, від обширної операції відмовилася і тільки облучилася.

Але саме цей час подарував дівчині сподівання на щасливе майбутнє і нову родину. У 2008 році вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Вже за два місяці Віталій возив її на медичні процедури. А у червні 2009 року вони одружились.  Родина чоловіка прийняла дівчину, як рідну.

Віталій Ріхтер: «вона дуже добра людина, В свою чергу вона також допомагає всім навколо. Тобто вона ніколи не відмовить людям, якщо хтось просить подивитись за дитиною, чи там навіть залишають на деякий час дитину з нею. Тобто люди їй довіряють. Хоча з'явилася вона тут недавно. Тобтоз за цей час вона людей узнала більше ніж я. Ми йдемо по вулиці з нею здороваються, вони ж тут живуть. Як ти не знаєш ти ж сам тут прожив з самого малечку.  

 А три роки тому у Ірини та Віталія з'явилось маленьке щастя – синочок Денис, на народження котрого так довго чекали.

 Ірина Рихтер: З самого початку ми дуже хотіли дитину. Але дуже довго не виходило. І ми дуже багато лікарів обходили, ми лікувалися і результату це не давало. І коли вже в 2013 році я сказала все ми йжем у дитячий будинок. Ми не будемо пробувати ми йдемо і буквально через дві неділі ми дізнаємся, що я вагітна. Ми дуже хотіли цю дитину. Була угроза переривання. І майже всю вагітність ми носилися всі. Мною. Тому що ми боялися щоб його не втратити. І навіть коли вже будучи в роддомі, я знала, що його народжую. Я боялася щоб його не. Я повинна убла вже його побачити. Тоді б я булла впевнена на сто відсотків, що це вже є. Це моє.І коли він народився його мені показують достають і кажуть «подивіться який він босяк. Це такий був важкий шлях, ми його пройшли. Я вважаю, що це перевірка шлюбу, бо не кожен зможе таке витримати.

Причому Дениско народився попри те, що лікарі суворо заборони ірині народжувати. Та й взагалі особливо ніхто не вірив у те, що після стількох хіміотерапій вагітність ще можлива. Після перших хімій та опромінень лікарі поставили Ірину перед фактом, що навряд чи вона зможе завагітніти. Тільки мама тоді сказала татові, що цього не може бути. І вона впевнна, що її донечка обов'язково народить дитину. Сьогодні у Ірини щасливе життя. У неї росте чудовий син, вона усміхається світові та людям. А ще в неї зявилась друга мама – мама Віталія. Ірина стала для неї, як донечка.

Тетяна Ріхтер, мама чоловіка : «Вы знаете очень хорошая добрая девочка. Вы знаете и любит сыночка, моего сына Виталика. Вы знаете такая любовь, такая нежность. С первого дня как они вместе это одна любовь. Приятно смотреть на таких деток. Ведь знаете ничего в них порочного нет. Не курят, не пьют. Ну идеальная семья. Вы знаете я ее приняла в семье вы знаете  она сирота. Пришла она в нашу семью. 03:02 Она как родная потому что можно и посоветоваться и поддердит. И вот когда сыны все на работе, Дениска в детском садике, Иринка здесь со мной рядом. И вот какая бы она не была больная она всегд подскажет, посветует приготовит. Это просто вот представьте сейчас как она переживает эту страшную болезнь, она еще красивые торты сама выпекает. Это же не каждый решится на такоеКак я вспомню эти волосики как они высыпались это очень страшно. Она же все равно подрисовала надела парик и улыбается. Что никто из соседей даже не знает в каком она состоянии. Это настоящий солдат вы понимаете. Девочка, которая в свои 27 лет. У нее столько опыта столько мудрости, чтоя  не могу так как она. Вот у меня слезы да? А она же держится. Она же даже слезинку никогда не пропустит. Вчера у нее после химии такие были страшные боли.Ну выпьет обезбаливющее.и все и все делает. И за ребенком смотрит и  мужу улыбнется. И вот муж пришел с работ я смотрю она улыбается. Вот сейчас она стонала от боли. А вот сейчас муж пришел и она улыбается она старается. 04:41».

На жаль, хвороба ніяк не хоче відступати. Ірина тримається стійко, але без допомоги небайдужих людей їй не впоратись. Справа в тому, що на даний момент їй потрібен дуже дорогий медичний препарат Герцептин. Один курс цього препарату коштує близько 50 000 гривень. А таких курсів Ірині потрібно ще 15. Це величезні гроші, яких родина просто не має, навіть попри те, що близькі люди роблять все, щоб врятувати дівчину. Тому й звертаються зараз до всіх небайдужих з проханням допомогти врятувати Ірину. 

Гроші можна перерахувати на картку Приватбанку 5168 7422 0120 6327 на ім'я чоловіка Ріхтер Віталій Олегович. Номер телефону Ірини 099 723 60 91. Давайте не будемо байдужими до долі цієї світлоїі дівчини.